Краєзнавча сторінка

Фундатор театру світової слави

(до 180 – річчя від дня народження Марка Лукича Кропивницького)
Марко Лукич Кропивницький, на честь якого перейменовано обласний центр, має безпосереднє відношення до Бобринеччини. Тут, в селі Марянівці – родове гніздо родини Кропивницьких. В 1861 році, після скасування кріпосного права, на землях поміщика Бредюкова оселився п’ятдесятирічний Лука Іванович Кропивницький. Це була мала батьківщина його другої дружини Явдохи Петлішенко. Саме тут, Марко Лукич черпав матеріали для своїх нових ролей та п’єс, саме Сочеванів хутір був місцем, де збиралася велика родина і стиха вела розмову про тяжкі часи, про сімейні проблеми. Тут часто співали українських народних пісень. І куди б не заніс Марка Лукича  театральний корабель, він у спогадах і наяву завжди повертався на малу батьківщину: «Тільки на хуторі під час полювання я дуже добрий, людяний, ласкавий і безкінечно люблячий. Там я, сам з природою, розкинувшись стомлено на мякій землі поетизую, захоплююся, забуваю і горе, і образи. Тільки там я людина. Ні дорогі салони, ні розкішні обіди, ні навіть, самі делікатні розмови не можуть для мене зрівнятися з болотами, зарослим очеретом та латанією, чаркою горілки та куском чорного хліба».  Такі слова говорять самі за себе.
Саме на Марянівському кладовищі поховані батьки та старша сестра Марка Лукича, який востаннє приїздив до Бобринця, міста свого дитинства і юності,  в 1909 році. Тоді Микола Сочеванов, після триденних зустрічей з бобринчанами, повіз дядька до мар’янівської рідні, на колишній хутір Андріївку. Старий, згорблений, сивовусий Кропивницький сів на вимиту травневими дощами лавку навпроти дбайливо прибраних двох горбиків землі, в яких спочивали батько і любляча сестра Ганна. Так і пробув біля них зі своїми спогадами до вечірніх сутінків.
Більше ніде в Україні не збереглося скільки пам’ятних місць, пов’язаних з життям і діяльністю Марка Лукича Кропивницького, як в Бобринецькому районі.
Про корифея українського театру написано дуже багато - книги , історичні календарі, статті в періодичних виданнях. Проте унікальні матеріали про видатного земляка надає для опублікування в районній газеті «Честь хлібороба» екскурсовод Бобринецького районного краєзнавчого музею ім.М.Смоленчука Любов Тимофіївна Мельникова. Так, в вересні 2019 року розміщено статтю «Велич особистості М.Л.Кропивницького та його жінки». До ювілейної дати, про заповітні стежки славного родового гнізда родини Кропивницьких, опубліковано статтю «Життєдайна сила Андріївських струмків».
В районній газеті публікувався матеріал Федора Шепеля «Марко Кропивницький: про дату народження, російськомовні переклади й поцінування драматурга».
Крім, згаданих вище статей в фонді КЗ «Бобринецька районна дитяча бібліотека» зберігається матеріал «Слово про Марка Кропивницького» до 125 – річчя з дня народження відомого земляка.
Можливе надсилання відсканованих документів електронною поштою.

Ресурси Інтернет:
1. Марко Лукич Кропивницький. Інститут історії України
2.      Бобринець: невідомі епізоди з історії одного будинку.

3.      Бобринеччина – колиска українського театру

4.      125 дерев до 125-річчя Кропивницького – журналісти погуляли у парку в Бобринці (ВІДЕО)  https://cbn.com.ua/2018/10/17/125-derev-do-125-richchya-kropyvnytskogo-zhurnalisty-pogulyaly-u-parku-v-bobryntsi-video/

5.      Творчі крила дали Бобринець і Єлисаветград

       6. Орел Світлана. Перехресні стежки корифеїв українського театру
      7. Корифей "театру корифеїв"


Літописець і дослідник культурної історії краю, наш земляк - Микола Смоленчук.
Микола Кузьмович Смоленчук народився 3 липня 1927 року в районному містечку Бобринець у незаможній міщанській родині.
        У автобіографії писав: «Батько, наймит поміщицьких економій та олійниць, в роки громадянської війни був кулеметником у Богунському полку, далі працював на різних низових роботах. Мати була домогосподаркою».
         Лагідна і співоча вдача матері Ганни Павлівни сприяла тому, що дитина постійно перебувала під впливом українських колискових та народних пісень, долучалася до скарбниці народних казок, легенд, приповідок.
        До війни хлопець навчався в Бобринецькій семирічці, а в роки німецько-радянськоЇ окупації, щоб не потрапити на примусові роботи, переховувався в родичів на селі. Але за ухиляння від «трудового обов’язку» все одно довелося відсидіти кілька місяців у місцевій в’язниці. Однак уникнути долі остарбайтера М. Смоленчукові таки не вдалося, адже на початку березня 1944 р., за два тижні до звільнення Бобринця, він у складі «робочої команди», сформованої фельджандармерією з місцевої молоді, був відправлений до Німеччини.
        У Третьому рейху підліткові довелося працювати на бауера в одному із сіл Тюрінгії. За непокірну вдачу і впертий характер був нещадно караний, поневірявся по різних господарях і навіть, за злісний саботаж – поломку трактора – побував у концентраку. Те, що довелося побачити й пережити в Європі, М. Смоленчук довірить своєму щоденнику, а згодом частково опише й у романі «Сиве покоління» (1965).
        З підневільних робіт у Германії він врешті-решт утік, та радянська влада його як «німецького прислужника» відправила у табори до Пермського краю.
        На третьому році праці на металургійному заводі у м. Добрянка (лише за те, що 14-річним вивезли до Германії) його відвідала мати. Вона привезла довідку, що до війни її син навчався у Бобринецькому технікумі і якимось дивом їй вдалося забрати сина додому.
        Далі було навчання у Бобринецькому сільськогосподарському технікумі та на філологічному факультеті Кіровоградського педінституту, який М. К. Смоленчук закінчив у 1954 році. Працював учителем та директором школи на Кіровоградщині та Черкащині.
        У своїй ранній літературній творчості використовував псевдонім Микола Клен. У 1963 році за рекомендацією Максима Рильського вступив до Спілки письменників України, протягом тривалого часу був єдиним її членом у Кіровограді. 
        Микола Смоленчук викладав у Кропивницькому та Луцькому (де завідував кафедрою української літератури) педінститутах.
        В 70-х роках він часто буває на «Хуторі Надія» з письменниками та особисто, опікуючись збереженням колиски корифеїв українського театру. 
        У 1971 році М. Смоленчука було виключено з партії з ярликом «націоналіст» за перевезення рукопису І. Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація» з Києва до Кіровограда.
        У 1972 році був звинувачений у «буржуазному націоналізмі», тому що жив за принципом «Життя – батьківщині, а честь нікому» та зазнав переслідування у зв’язку з цим – його на півтора десятиліття вилучили з активного громадського та літературного життя, а твори – із бібліотек.
        Та письменник ніколи не втрачав віри у справедливість. Дача М. К. Смоленчука завжди була культурною Меккою для письменників. 
        Микола Кузьмович був безмежно радий, коли Україна таки виборола державну незалежність, що таки буде «…в своїй хаті своя Правда і Сила, і Воля», а це і було метою його життя.
        Та він не заспокоювався, а бачив нові проблеми. «Зневага до інтелігенції, мозку нації, і призвела, на мої щирі переконання, до духовної, а відтак економічної кризи. Їдемо у ХХІ століття на гарбі».
        Життя М. Смоленчука обірвалося 12 січня 1993 року після тривалої виснажливої хвороби.
        М. К. Смоленчук відомий як автор історичних повістей «Степи полинові» (1961), «Степівчани» (1963); «Родня» (1968); нарисів «Хутір Надія», «Кіровоград» (1967); романів «Сиве покоління» (1965), «Ой, літав орел» (1969), «Білі бланкети» (1985), нарисів «Хутір Надія» (1967), «Кіровоград» (1967); наукової розвідки «Марко Кропивницький і його рідний край» (1971) та майже сотні наукових, науково-популярних і методичних (про передовий досвід найкращих учителів-словесників) статей, краєзнавчих розвідок і нарисів, зокрема, присвячених театру корифеїв та його діячам.
        Його повість «При битій дорозі», своєрідна енциклопедія легенд і переказів нашого краю, побачила світ у 1993 році в журналі «Поріг», коли письменника вже не стало.
        Внесок Смоленчука-науковця у царині історії літератури, театрознавства, літературного й історичного краєзнавства є дуже цінним: чимало з хрестоматійних нині істин (біографії, витоки особистості, творчість М. Кропивницького, І. Тобілевича (Карпенка-Карого), В. Винниченка, багатьох інших діячів української та світової культури й літератури, передусім – А. Фета, чия доля пов’язана з територією нинішньої Кіровоградщини, як і відомості про становлення нашого національного театру, відомого як театр корифеїв тощо), – вперше були введені до наукового обігу саме ним.
        Великий вплив на його захоплення історією національного театру справила випадкова зустріч у Бобринці і подальше знайомство з племінником М. Л. Кропивницького актором і бандуристом Миколою Сочевановим. М. Сочеванов розпочинав свій шлях на сцені в трупі свого дядька, добре знав місця в Бобринці та сусідніх селах (Мар’янівка) і хуторах (х. Андріївка (Райок), х. Сочеванов), пов’язаних з життям і творчістю основоположника театру корифеїв. Крім розповідей про це М. Сочеванов подарував Миколі Кузьмичу оригінал листа М. Кропивницького.
        Микола Кузьмович був фундатором Музею Марка Кропивницького в Бобринці, доклав чимало зусиль, щоб зберегти в Кіровограді меморіальні будинки М. Кропивницького на колишній Болотяній та Тобілевичів на колишній Знам’янській вулицях, був ініціатором створення в їхніх приміщеннях музейних установ.
        Крім того, його зусиллями започатковано створення меморіальних музеїв Ю. Яновського в Нечаївці й І. Микитенка в Рівному.
        Все життя письменника і дослідника було підпорядковано трьом китам: дисципліна, організованість, одержимість.
        А його книги – то ключ до розуміння національного характеру українців, адже в них розкриті такі риси як завзяття і відвага, добродушність і чесність, здатність палко любити рідних і ненавидіти ворогів. Нещодавно для читачів нашої бібліотеки родина М.Смоленчука подарувала нову книгу прозаїка та літературознавця "Степи полинові"


Докладніше:
Твори автора:
        Блакитні вежі [Текст]: хрестоматія / упор. В. Бондар. – Кіровоград: Мавік, 2009. – 408 с.: портр.
        Із степів полинових [Текст]: Фольклорні записи Миколи Смоленчука / Кіровоградська обласна організація Українського товариства охорони пам’яток історії та культури; Укл. Олег Бабенко. – Кіровоград: Центрально-Українське вид-во, 2002. – 109 с.: портр.
        Смоленчук, М. К. Білі бланкети [Текст]: історичний роман / М. К. Смоленчук. – Кіровоград: Імекс ЛТД, 2015. – 452 с.
        Смоленчук М. Марко Кропивниький і його рідний край [Текст] / М.Смоленчук. – К.: Мистецтво, 1971. – 75 с.
        Смоленчук М. Ой літав орел [Текст] / М. Смоленчук. – Одеса: Маяк, 1969. – 282 с.
        Смоленчук М. К. Родня: історична повість [Текст] / М. К. Смоленчук. – Одеса: Маяк, 1968. –127с.
        Смоленчук М. Сиве покоління [Текст] / М. Смоленчук. – Одеса: Маяк, 1965. – 348 с.
        Смоленчук М .К. Спепи полинові [Текст]: біографічна повість / М. Смоленчук. – К.: Рад.письменник, 1961. – 245 с.
        Смоленчук М. К. Спепівчани [Текст]: історична повість / М. Смоленчук. – К.: Дитвидав УРСР, 1963. – 106 с.
        Смоленчук М. К. Хутір Надія. Державний заповідник садиба-музей І. К. Карпенка-Карого (Тобілевича): нарис – Дніпропетровськ: Промінь, 1967. – 21 с.
Книги про автора
        Бабенко, Олег Олександрович. Самоцвіти степів полинових. Із спостережень над творчістю видатних земляків [Текст] / Олег Бабенко. – Кіровоград: Центрально-Українське видавництво, 2012. – 225 с.: портр., іл., фото. – Текст: укр., рос. – Бібліогр. в кінці ст.
        Гусейнов, Григорій Джамалович. Незаймані сніги: п’ятнадцять мандрівних історій [Текст]: [документальні повісті]: в 3 кн. / Григорій Гусейнов. – Дніпропетровськ: Арт-Прес, 2010 – Кн. 2. – 559 с.: портр., фото.
        Кіровоградщина у дзеркалі часу: літературне мистецтво = Кировоградщина в зеркале времени: литературное искусство = Kirovohrad in the mirror of time: literary arts: фотоальбом / авт.-укл. Олександр Чуднов, Олег Бабенко, авт. ідеї Євгенія Шустер [та ін.]; за заг. ред. Олександра Чуднова. – Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2013. – 73 с.: портр., фото, іл.
Публікації про автора
        Бабенко О. Письменнику й ученому Миколі Смоленчуку виповнилося б 80 [Текст] / О. Бабенко // Кіровоградська правда. – 2007. – 6 липня. – С. 5.
        Базака Р. "Якби було побільше Смоленчуків, ми б жили в іншому місті" [Текст] / Р. Базака // Нова газета. – 2016. – 7 квітня. – С. 11.
        Бондар В. Смутна година М. Смоленчука / В. Бондар // Степ. – 1995. – № 1. – С. 23–26.
        Корінь Т. Микола Смоленчук повертається... [Текст] / Т. Корінь // Кіровоградська правда. – 2008. – 25 січня. – С. 1.
        Кудря С. Чотири зали – чотири епохи: 18 травня – Міжнародний день музеїв [Текст] / С. Кудря // Кіровоградська правда. – 2009. – 19 травня. – С. 6.
        Куценко Л. Із сивого покоління: спогад-роздум з нагоди 70-річчя письменника Миколи Смоленчука [Текст] / Л. Куценко // Народне слово. – 1997 – 3 липня. – С. 5.
        Левочко В. Возвращения Николая Смоленчука [Текст] / В. Левочко // Ведомости Плюс. – 2008. – 1 февраля. – С. 8: фото.
        Левочко В. Дружина письменника [Текст] / В. Левочко // Кіровоградська правда. – 2008. – 12 лютого. – С. 6.
        Легка В. Матері письменників-земляків [Текст] / В. Легка // Освітянське слово. – 2010. – липень-серпень. – С. 4.
        Марко, В. "Тільки добро породжує добро..." [Текст]: ці слова сказав Микола Смоленчук у нашій останній розмові / В. Марко // Кіровоградська правда. – 1997. – 5 липня. – С. 3.
         Матівос Ю. Перша школа прем’єра [Текст] / Ю. Матівос // Вечірня газета. – 2011. – 25 березня. – С. 7.
        Поздняк Г. Полуниці з його саду [Текст] / Г. Поздняк // Кіровоградська правда. – 1993. – 8 квітня. – С. 3.
        Поліщук В. Він не зраджував принципам [Текст] / В. Поліщук // 21-й канал. – 2016. – 14 квітня. – С. 10.
        Ревва Т. Він переймався долею краю [Текст] / Т. Ревва // Молодіжне перехрестя. – 2007. – 5 липня. – С. 9: фото.
        Романов С. "Дон Кіхот із Бобринця" – штрихи життєвого і творчого шляху Миколи Смоленчука / С. Романов // Волинь філологічна: текст і контекст. Портрет кафедри української літератури у часі: зб. наук. пр. / упоряд. І. М. Констанкевич. – Луцьк: Східноєвроп. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2012. – №13. – 90-101.
        Романюк Н. Пам’яті "буржуазного націоналіста" [Текст] / Н. Романюк // Народне слово. – 2008. – 26 січня. – С. 1.
        Тобілевич В. Йому виповнилося б 80...: До роковин від дня народження Миколи Смоленчука [Текст] / В. Тобілевич // Молодіжне перехрестя. – 2007. – 23 серпня. – С. 9: фото.
        Шепель Ф. Вор – рецидивист или диссидент? [Текст] / Ф. Шепель // Украина-Центр. – 2009. – 23 апреля. – С. 9.
Ресурси Інтернет
        Смоленчук Микола Кузьмович [Електронний ресурс] // Вікіпедія: вільна енциклопедія: [веб-сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу https://uk.wikipedia.org/wiki/Смоленчук_Микола_Кузьмович – Назва з екрана. – (Дата звернення 15.06.2017).
        Смоленчук Микола Кузьмович [Електронний ресурс] // ОУНБ ім. Д. І. Чижевського: Видатні особистості Кіровоградщимни [веб-сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу:
http://wiki.library.kr.ua/index.php/Смоленчук_Микола_Кузьмович. – Назва з екрана. – (Дата звернення 15.06.2017).
        Романов С. "Дон Кіхот із Бобринця" – штрихи життєвого і творчого шляху Миколи Смоленчука [Електронний ресурс] / С. Романов // Волинь філологічна: текст і контекст. – 2012. – Вип. 13. – С. 90-101. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vftk_2012_13_15. – Назва з екрана. – (Дата звернення 15.06.2017).


Немає коментарів:

Опублікувати коментар

Інформаційно-рекомендаційний список літератури «Патріотизм – основа духовного становлення громадянина»

1.    Кирпа Г. Мій тато став зіркою. – Львів: Видавництво Старого Лева. – 2015. – с.38 2.   Березовець Т. Анексія: Острів Крим. Хронік...