середа, 4 листопада 2020 р.

Живі символи

 

Люди завжди вважали себе розумнішими за тварин і птахів, та все ж схилялися перед їх красою, силою і прагненням до свободи. Деякі представники фауни стали символами країн і навіть почали зображуватися на державних гербах.

На ХІІ конференції Міжнародної організації захисту птахів, яка відбулася у 1960 році в Токіо, було прийнято і затверджено таке поняття як «національний птах».

Але перший національний птах зявився ще у  1782 році: це був білоголовий орлан – символ США.

Другий національний птах зявився  у 1940 році в азіатській країні  Мянма. Мешканці колишньої Бірми обрали символом павича. Третім національним символом став фазан – символ Японії.

З того часу в багатьох країнах світу з’явилися національні птахи: в Австрії – чапля, в Німеччині – біла лелека, а Португалії – сорока, в Швеції – дрізд. Не залишилися осторонь і тварини, зображення яких можна побачити на державних гербах і прапорах. Корова стала до вподоби мешканцям Індії, Ісландії, Непалу, кінь «оселився» в Монголії, Венесуелі та Уругваї. Цікаво, що лева обрали декілька десятків країн: Болгарія, Великобританія, Данія, Норвегія, Швеція та ін.. Не дивно, що кенгуру стало символом Австралії, а зебра – африканської країни Замбії. А така рідна нам коза вважається символом Чаду – ще однієї африканської країни. У Малайзії віддали перевагу тигрові, у Гвінеї – слону, в Ямайці – крокодилові.

В Україні також чимало символів тварин. В княжі часи улюбленою твариною був бик.
В козацькі часи - кінь. У багатьох думах, піснях оспівували козака і  згадували його коня. Але найулюбленішими тваринними символами України є птахи. Зозулі Бог доручив робити довгі роки життя людям. І у теплий край вона повинна відлетіти раніше, щоб зустрічати інших птахів. Тому не встигає вона висидіти пташенят і підкидає яйця в чужі гніздечка. Але як би там не було, про зозулю в Україні ніхто зроду не говорив погано. У народних піснях її порівнювали з матір'ю, яка піклується про своїх дітей, називали м'ягко "зозуленька-Матінка".

Улюбленою птахом є і лелека. Його назвали на честь божества добра і любові - Леля. Ну, а як відомо - c допомогою любові народжуються діти. От і приносить їх у наші домівки лелека. Говорили колись, скільки Лель живе у душі доброї людини, а лелека мостить гніздо на подвір'ї добрих людей. 

Символом туги в Україні є журавель. Курликання журавлів викликає смуток.

Символом матері є ластівка.

Український народ донезмоги співучий. Давня легенда розповідає про пташку, пісні якої стали перекладом для пташиного складу пісень нашої Батьківщини. Ця пташка - соловей.

Дрофа є символічним птахом міста Бобринця. Про це свідчать герб та прапор міста. На гербі у синьому полі – чорний серцевий щиток із золотою дрофою, оточений вісьмома золотими хлібними снопами. Опис прапора – синє квадратне полотнище із жовтою лиштвою посередині, в якому – чорна дрофа.

Дрофа представляє рід птахів, які колись були характерними мешканцями бобринецьких степів. Крім того, дрофа символізує взаємозв’язок землі та повітря, що надає гербу та прапору м.Бобринця філософського значення єдності матерії і духу.

четвер, 24 вересня 2020 р.

Онлайн - вікторина до Дня міста


Друзі! Пропонуємо онлайн-вікторину до Дня міста. Потрібно дати вірну відповідь на запитання. В нижньому правому кутку значок - стрілочка для переходу до наступного питання. Вікторина, в такому форматі, створена вперше, тож розраховуємо на вашу підтримку. Гарного всім проведення часу!!! З наступаючим ДНЕМ МІСТА!!!

Запитання за посиланням: https://learningapps.org/watch?v=p1hso9c8520




пʼятниця, 11 вересня 2020 р.

Інформаційно-рекомендаційний список літератури «СТОП булінг: дружити , а не бити!»

Розмови про булінг усе частіше на порядку денному. Дорослі шукають способів його уникнути й запобігти, а підлітки – зманеврувати від незручних питань, бо часто були або свідками, або його жертвами. Саме для того, щоб допомогти, а, можливо, і уникнути цькування, ми склали добірку книг про цю складну тему.


«Кава по-дорослому»  Мацко І.

То тільки може здатися, що Катя така, як усі дівчата. Насправді у неї купа всіляких переживань, нелади з батьками. Вони дратують її надокучливими запитаннями, невмінням жити і поламаним шлюбом. У школі – суцільне протистояння, конфлікти і нещира дружба. Якась сила жене її пізнати все і заставляє побачити себе на слизькій межі. Відчути драйв, страх, приниження. Каті передбачається зіткнутися із життям навиворіт, з неймовірною жорстокістю між однолітками, де алкоголь, наркотики, наруга над собою чи кимось. Проте Каті вдається вирватися із ситуації, де, здається, ніщо нормальне вже неможливе. Вона усвідомила себе потрібною і побачила світ іншими очима.

 Серія книг А. Аудгільд Сульберґ про дівчинку-альбіноса Анне Беа

У першій повісті «Хто проти суперкрутих» героїня потерпає від знущань однолітків, а особливо – від трійці крутелиць зі свого класу. Ця книга вчить не боятися бути собою й цінувати друзів, які підтримують за будь-яких обставин.

3.     «Чучело» В. Желєзніков

Повість, що стала класикою. Вона про складні взаємини дівчинки з однокласниками, які цькують її через «зраду» та про сильний характер героїні, яка взяла на себе провину іншого.

4.     Серія книг про Гаррі Поттера Дж. Ролінґ

Книги цієї серії мають багато сцен, де двоюрідний брат Гаррі Поттера – Дадлі разом із приятелями знущаються над ним. Конфлікти з учнями з інших факультетів – звичне явище для Гаррі та його друзів – Рона й Герміони, але саме так вони здобувають те, про що й не здогадувалися.

5.     «Шпалереон» О.Колінько


Цю чарівну повість для молодшого шкільного віку можна було б і не вносити в цей огляд, якби одного з її другорядних персонажів не цькували у школі. Женя на прізвисько «Бубня» мучиться і вдома, й у школі. Удома він недоїдає і постійно боїться батьківського гніву. У школі з хлопчика знущаються однокласники. Зав’язка «Шпалереона» починається з того, що ніхто з «Бубнею» не хоче чергувати. Проте Олена Колінько вирішує не обмежуватися темою булінгу в молодшій школі, а натомість вирішує помістити своїх персонажів у чарівний світ за шпалерами.

6.     «Володар мух» Голдінг В.


Безлюдний острів. Блакитна лагуна. Діти. Рай?.. Саме тут опинилась група підлітків, які внаслідок авіакатастрофи залишилися на самоті, без дорослих. Що може трапитися з людиною на порожньому острові?.. Усе. Діти, які загрались у жорстокість, боротьбу за владу, полювання, війну, дуже швидко забули, що таке порядність, доброта й милосердя... Втратити людську подобу виявилося вкрай легко. Мабуть, тому що під тонким шаром цивілізації в кожному з нас причаївся дикий Звір. Чи зможуть вони вижити? Яку жертву зажадає від них загадковий Володар мух? Читайте, дізнавайтеся…

7.     «Гидке каченя» Г. Х. Андерсен

Мешканці пташиного двору не злюбили каченяти, яке з народження було не таким красивим, як усі. Тож йому доводиться багато пережити, перш ніж знайти свою – лебедину – зграю й зрозуміти власну красу.

понеділок, 17 серпня 2020 р.

Пригодницький каламбур «Маленькі дикуни»

Ернест Сетон-Томпсон
 все життя присвятив вивченню природи. Це був той щасливий випадок, коли робота і захоплення повністю співпали. «Я пішов своєю власною стежкою, – говорив письменник, – не знаючи і ні в кого не питаючи, чи це найліпша дорога. Я знав лише одне: це була моя дорога».
Ернест Сетон-Томпсон народився 14 серпня 1860 року в Саут- Шилдс, що у Шотландії, але його дитинство і юність пройшли у Канаді, куди велика родина Томпсонів емігрувала, коли Ернестові було 6 років. Батько займався фермерством і намагався залучати до роботи своїх синів. Але вразливого Ернеста більше за все вабила лісова природа – загадковий світ тварин і птахів. Хлопчик починає вести щоденник спостережень. Згодом це юнацьке захоплення переросте у справу всього життя. Письменник Сетон-Томпсон відкриє читачеві невідому досі дику природу, що існувала за своїми законами і не завжди була зрозумілою людині.
Е. Сетон-Томпсон був першим із плеяди видатних канадських письменників-натуралістів . Він намагався зупинити бездумне винищення природи людиною, а тому створив у Канаді «Лігу лісознавства». Письменник багато подорожував, цікавився фольклором індіанців та ескімосів, але ніколи не зраджував улюбленому заняттю – вивченню дикої природи. Саме цій темі присвячені його книги, які принесли їх авторові визнання й авторитет серед письменників-натуралістів (Натураліст – природознавець, людина, яка займається вивченням живої природи).
Власні твори Сетон-Томпсон часто ілюстрував сам, оскільки був наділений даром художника-анімаліста (Анімаліст – художник, який зображує тварин). Курс навчання з мистецтва він пройшов у Торонто, а потім вдосконалював свої знання у Лондоні, Парижі та Нью-Йорку. У своїх розповідях і малюнках Сетон-Томпсон поєднував наукову точність із бережливим ставленням до світу природи і відданістю милим жителям лісів. Малюнки Сетона-Томпсона на полях книг передають не тільки зовнішній вигляд звіра чи птаха, але й їх характер, настрій і ставлення до них автора, яке було переповнене любов’ю і ніжним гумором.
Чимало своїх творів Е. Сетон-Томпсон написав про дітей і для дітей. У його оповіданнях маленькі люди живуть і ростуть на природі разом із тваринами. У книгах «Моє життя», «Степовий найда», «Маленькі дикуни» письменник розповідає про себе, про вибір власної життєвої дороги, про формування людини-натураліста.
Герой «Маленьких дикунів» – хлопчик Ян. Його вабить природа, він прагне збагнути її таємниці. Подорожувати до нових країв, будувати хижі на кшталт індіанських, слухати голос лісу, стежити за життям тваринок, птахів, комах, милуватися квітами – все це було для Яна дивовижно цікавим. Хлопчик уважно придивляється, прислухається до навколишньої природи, захоплено малює і з часом починає розуміти, що найбільше від усіх інших у лісі може побачити уважний і мовчазний спостерігач.
 Повість «Маленькі дикуни» можна назвати невеличкою енциклопедією натураліста. Проте за своїм сюжетом і композицією це блискучий художній твір, цікавий і для дітей, і для дорослих.

Відеопрезентація до уроку з вивчення повісті Ернеста Сетона-Томпсона «Маленькі дикуни»:   https://www.youtube.com/watch?reload=9&v=q4rGBF-1iZk


середа, 5 серпня 2020 р.

Всеукраїнський конкурс малюнків та фотографій «Що для мене Україна?»

Благодійний фонд «Об’єднання світових культур», Український координаційний центр з підвищення правової освіти населення,  проводять Всеукраїнський конкурс малюнків та фотографій «Що для мене Україна?».

Конкурс приурочений до Дня Незалежності України.

До участі у конкурсі запрошуються діти віком від 3 до 18 років з України та української діаспори різних країн світу. Конкурс проводиться за двома категоріями – фотографія та малюнок.

Номінації в категорії «Фотографія» (за тематикою, без вікового розподілу):

  • Природа України
  • Архітектура України
  • Історичні місця Україні
  • Українські традиції

Номінації в категорії «Малюнок» (за віком):

  • Перша Молодша група. Індивідуальна робота (від 3 до 5 років);
  • Перша Молодша група. Колективна робота (від 3 до 5 років);
  • Друга Молодша група. Індивідуальна робота (від 6 до 10 років);
  • Друга Молодша група. Колективна робота (від 6 до 10 років);
  • Середня група. Індивідуальна робота (від 11 до 14 років);
  • Середня група. Колективна робота (від 11 до 14 років);
  • Старша група. Індивідуальна робота (від 15 до 18 років);
  • Старша група. Колективна робота (від 15 до 18 років).

Колективною вважається робота, яку виконано не більше, ніж  3 особами. Конкурсні роботи повинні бути пов’язані з загальною тематикою Конкурсу; виконуються в довільній графічній чи живописній техніці (олівці, фломастери, фарби, авторська техніка) на форматі А4. Малюнки можуть бути виконані у форматі міні-коміксу чи «мему» (гумористичні зображення, в яких знакові елементи співіснують з текстовими елементами).

Конкурсна робота (у відсканованому форматі, JPEG)  разом із заявкою (із зазначенням прізвища, ім’я та по батькові конкурсанта, дати народження, контактного телефону, електронної адреси, місця проживання, контактної інформації законних представників, назви номінації, назви конкурсної роботи та короткого (1-2 речення) описання зображеного на малюнку чи фото) подається до Організаційного комітету, шляхом направлення відповідного листа на електрону адресу  uwcfua@gmail.com (обов’язково зазначити в темі листа – «Що для мене Україна») до 15 серпня 2020 року включно. З положенням про конкурс можна ознайомитися за посиланням: http://uwcfoundation.com/img/schodlameneukraina.pdf

За бажанням конкурсант разом з роботою може надіслати на зазначену електронну адресу відео до 1 хвилини з власною розповіддю на тему: «Що для мене Україна». Це відео буде використане у виставці робіт учасників конкурсу.

Переможці конкурсу будуть оголошені під час Творчого фестивалю «З Україною в серці», що відбудеться в м. Київ під час святкових заходів з нагоди Дня Незалежності України.

Крім того, на зазначеному фестивалі буде організована виставка робіт учасників конкурсу.

Контактні дані КЗ «Бобринецька районна дитяча бібліотека»: bibliok@ukr.net

пʼятниця, 10 липня 2020 р.

ВОЛОДИМИР ВИННИЧЕНКО : ПОРТРЕТ НА ТЛІ ЕПОХИ


До 140 - річчя від дня народження.

 «Читати українську історію треба з бромом, — до того це одна з нещасних, безглуздих, безпорадних історій, до того боляче, досадно, гірко, сумно перечитувати, як нещасна, зацькована, зашарпана нація тільки те й робила за весь час свого державного (чи вірніше: півдержавного) існування, що огризалася на всі боки: од поляків, руських, татар, шведів. Уся історія — ряд, безупинний, безперервний ряд повстань, війн, пожарищ, набігів, військових переворотів, інтриг, сварок, підкопування. Чи не те саме стає тепер? Тільки хотіли жити державним життям, як починається стара історія: Москва всіма силами вп’ялась і не хоче випустити. З другого боку вже стоїть Польща, наготовивши легіони. Прийшов дужчий, вигнав Москву, одпихнув поляків і сам ухопив за горло й видушує все, що може. Збоку присмокталась і четверта — Австрія».
                                                                       В. Винниченко «Щоденник» 25 травня 1918 р.

       Він народився в останній чверті минулого століття  у нашому степовому краї. Шукав себе і свою долю в історії і долі свого народу, рідній Україні віддав свою революційну молодість, з мрією про вільну суверенну Україну зв’язав свою літературну творчість, усю громадську і державну діяльність. Був  полум’яним патріотом України, але ледь  не половину життя прожив поза її межами і помер на чужині,  людиною талановитою і складною, головою уряду вперше народженої в 1917-1918р.р. Української держави і  до кінця життя свого  носив тавро ворога України.

Переломові  часи  межі століть народили сильну особистість – митця – політика: главу українського уряду в часи УНР і водночас видатного письменника, автора п’єс, які бачив глядач Праги, Берліна, Рима, Парижа. Його твори перекладалися іноземними мовами, ним захоплювалися, його… засуджували. Вражає полярність оцінок постаті Володимира Винниченка: «Літературний геній України»,  «художник, розіп’ятий на хресті політики», «великий партач життя», «старий вовк української контрреволюції»…  Про його «Відродження нації» старожили західної діаспори й досі згадують зі сталевим блиском в очах. Хто ж іще зробив такий блискучий діагноз задавненої хвороби російської демократії: «Російська демократія закінчується на українському питанні».

Роль Володимира Винниченка як першорядного, європейського масштабу майстра слова наразі, здається, ніким не заперечується. А ось щодо Винниченка-політика, його реальних дій, прорахунків і здобутків, його світогляду — тут усе на порядок складніше. Відомо, що значущі для своєї доби політичні діячі (чи вони нам подобаються, чи ні) зазвичай не зникають, не йдуть зі сцени історії навіть після своєї фізичної смерті. Відома також римська сентенція: «Про мертвих — або добре, або нічого, крім правди». Зрозуміло, нарешті, й те, що українська історія трагічно багата на особистостей, справи яких неможливо об’єктивно охарактеризувати  лише двома фарбами — чорною та білою. Доводиться вдаватися до одіозної, але, на жаль, іноді неминучої формули: «З одного боку, правда полягає в тому, що,.. а проте ми зобов’язані визнати й те, що...». Тому варто завітати до нашої бібліотеки та ознайомитися як з літературою про В. Винниченка (насамперед ґрунтовною працею Володимира  Панченка),  так і з творчим доробком митця і політика.



вівторок, 7 липня 2020 р.

Скринька народних традицій

Ось і завітало до нас давнє, чарівне, повне магічного значення свято Івана Купала. За старим календарем це 23 червня — час літнього сонцестояння. Цього дня сонце набирає найвищої сили, природа розквітає і все радіє життю. Вода в річках стає теплою і в них можна купатися. В уявленнях наших предків-слов’ян це свято символізує шлюб Сонця і Води. Пропонуємо невеличку вікторинку, яка допоможе згадати народні традиції та звичаї святкування Івана Купала. Тож відповіді пишіть в коментарях.
          Вікторина
1.  У назвах яких художніх творів згадано слова «Івана Купала»?
2. Що необхідно зробити в день свята, щоб набратися сили?
3. Слово «купало» має два значення. Назвіть їх.
4. Стрибки через вогонь — обов'язковий ритуал. Для кого?
5. Чим прикрашають себе дівчата цього дня?
6. Скільки часу має горіти очищувальний вогонь купала? 
7. Чим закінчується свято Івана Купала? 

Живі символи

  Люди завжди вважали себе розумнішими за тварин і птахів, та все ж схилялися перед їх красою, силою і прагненням до свободи. Деякі представ...